- Організація корекційно – розвиткової роботи в ЗНЗ з інклюзивною формою навчання
У 23 статті Конвенції про права дитини зазначено, що розумово чи фізично неповноцінна дитина повинна проводити повноцінне гідне життя в умовах, які забезпечили б її гідність, сприяли її упевненості в собі і полегшували б її активну участь у житті суспільства.
Відповідно цього документу для здійснення корекції порушень у фізичному та психічному розвитку учнів з особливими освітніми труднощами має проводитися відповідна корекційно-педагогічна діяльність, яка є складним психофізіологічним і соціально-педагогічним явищем, що охоплює весь освітній процес.
Психолого-педагогічний супровід в інклюзивній освіті розглядається як цілісна діяльність групи спеціалістів, командна взаємодія, спрямована на створення найбільш сприятливих умов для навчання, виховання, розвитку дітей з особливими потребами та забезпечення психологічного комфорту учням. Виходячи з даної позиції було створено Структуру психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими потребами.
Таким чином, корекційно – розвиткова робота вирішує специфічні завдання, зумовлені особливостями психофізичного розвитку учнів. Ця робота потребує впровадження особистісно-зорієнтованих програм навчання, розвитку та корекційно спрямованого індивідуального і диференційованого навчання, запровадження інтегрованого навчання.
Корекційно-розвиткова робота спрямована на:
– розвиток зорового чи слухового сприймання, мовлення, корекцію пізнавальної діяльності, фізичний розвиток, формування навичок просторового, соціально-побутового орієнтування;
– розвиток навичок саморегуляції та саморозвитку учнів шляхом взаємодії з навколишнім середовищем на основі знань, умінь і навичок мовленнєвої, зокрема,
комунікативної діяльності і творчості;
– формування компенсаційних способів діяльності як важливої передумови підготовки дітей з особливими освітніми потребами до навчання в основній школі;
– створення передумов для соціальної реабілітації та інтеграції, розвиток самостійності та життєво важливих компетенцій, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку (із Постанови Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004р. №848 «Про затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку»).
Основні напрямки корекційно-педагогічного процесу:
– корекційний вплив на дитину факторами середовища («терапія середовищем»);
– корекційний напрямок навчального процесу;
– спеціальний підбір культурно-масових засобів;
– психогігієна сімейного виховання;
– корекція окремих сторін психічної діяльності;
– розвиток процесів мислення;
– розвиток різних видів мислення;
– корекція порушень емоційно-вольової сфери;
– розвиток мовлення;
– розвиток уявлень про навколишній світ;
– збагачення словникового запасу;
– корекція індивідуальних прогалин в знаннях;
– відновлення позитивних якостей, які одержали незначну девіацію;
– накопичення навичок моральної поведінки.
В основі спеціальних методів і прийомів корекційно-педагогічної діяльності лежать загальнопедагогічні підходи, які направлені на розвиток збереження або відновлення порушених функцій організму, знань чи умінь дитини. Це методи вправ, методи переконань, методи прикладу, методи стимулювання поведінки і діяльності дітей з відхиленнями в розвитку та поведінці.
Використані діагностики для визначення інтелектуального рівня розвитку та соціальної адаптації учнів:
- Тест тривожності (Тейлора, Філліпса, Спілберга, ДДЛ).
- Експрес-діагностика — методика вивчення рівня інтелектуального розвитку учнів.
- Тест шкільної агресивності Басса-Дарки.
- Готовність дитини до школи: тест Гудінаф-Харріса, тест Керна-Йорасика.
- Методика Г. Айзенка — EPQ.
- Експрес-діагностика готовності дитини до школи.
- Методика «Точність координації рухів».
- Пам’ять на числа (оцінка механічної пам’яті).
- Визначення слухової пам’яті.
- Оцінка вербально-логічного мислення.
- Пам’ять на образи.
- Оперативна пам’ять.
- Інтелектуальна лабільність.
- Тест на міжособистісні відношення. Соціометрія (за методикою Киричука).
Комплексний характер навчально-корекційної роботи вимагає:
– взаємодії всіх педагогів, які працюють з учнем;
– психолого-просвітницької та консультативно-методичної роботи з сім’єю;
– правильного, педагогічно виваженого ставлення до хворої дитини, усунення шкідливих для дитини впливів;
– своєчасного надання логопедичної, медико-психологічної допомоги, спрямованої на виправлення порушень розвитку.
Основні завдання процесу навчально-корекційної роботи:
– допомогти дитині пізнати себе;
– дати освіту, яка б відповідала її потенційним можливостям;
– адаптувати до соціального оточення;
– обрати оптимальний режим інтелектуальних, емоційних, фізичних навантажень;
– навчити її бачити світ таким, яким його бачать інші.
Корекційна спрямованість уроку передбачає:
– уповільненість процесу навчання;
– простіший, ніж у масовій школі, виклад навчального матеріалу;
– надання допомоги в диференціюванні зовнішньо схожих та відмінних об’єктів, явищ, понять;
– наочний характер навчання;
– предметно-практичний характер навчання;
– залучення більш розвинутих здібностей дитини і подолання загальної недосконалості сенсорної та/або інтелектуальної сфери.
Учитель як суб’єкт корекційно-педагогічної діяльності
Учитель загальноосвітньої школи повинен бути готовим не тільки до професійно-педагогічної діяльності зі звичайними учнями, але й до корекційно-педагогічної роботи з дітьми, що мають психофізичні особливості. Педагог як суб’єкт педагогічної діяльності повинен також уміти управляти розвитком, навчанням і вихованням учня, своєчасно і результативно проводити корекцію педагогічного впливу на особистість дитини, його поведінку і відношення до навчального середовища.
Найважливіші корекційні вміння учителя, в класі якого діти з особливостями психофізичного розвитку:
– вміння бачити відхилення в розвитку дитини;
– провести педагогічну діагностику разом з дефектологом і психологом;
– спрогнозувати шляхи подальшого розвитку дитини з урахуванням наявного дефекту;
– попередити виникнення порушень розвитку вторинних відхилень;
– визначити загальні і конкретні завдання колекційного навчання і виховання;
– планувати окремі види корекційної роботи;
– враховувати в навчально-виховному процесі характерні для дітей з особливостями психофізичного розвитку можливості і фактори компенсації, використовувати їх в корекційній діяльності;
– відбирати і застосовувати необхідні для вирішення корекційних завдань методи, прийоми і засоби навчання, виховання, діагностики, корекції, компенсації;
– створювати корекційні умови виховання, навчання, розвитку і соціальної адаптації дітей з особливостями психофізичного розвитку для засвоєння ними інтелектуального і морального досвіду в поєднанні з засвоєнням мови і мовлення;
– формувати позитивну мотивацію участі в корекційній роботі у дітей з особливостями розвитку і виховувати в них оптимізм, бачення життєвої перспективи, відчуття успіху;
– визначати результативність корекційної роботи на всіх етапах педагогічної діяльності;
– свідомо і критично управляти своєю колекційною діяльністю;
– працювати в тісному контакті з фахівцями: дефектологом, психологом, логопедом, медичними працівниками, а також з батьками.
– Корекційна робота повинна бути направлена на корекцію всієї особистості.
– У корекційній роботі поряд з спеціальними вправами необхідні вправи на:
– зміцнення м’язів кисті руки, дрібної моторики пальців рук;
– розвиток орієнтування в просторі;
– розвиток пам’яті;
– розвиток мислення;
– розвиток мовлення.
Загальні рекомендації щодо роботи з дітьми з особливими потребами:
- Варто створити для роботи спокійну атмосферу:
– міміка та пантоміміка (жести) відіграють важливу роль в установленні контактів;
– жести мають носити відкритий доброзичливий характер;
– не слід перехрещувати руки на грудях, ховати їх за спину або у кишені.
- Варто намагатися налагодити доброзичливий, партнерський контакт:
– свою роботу треба починати з усмішки;
– ні в якому разі не можна настроюватись на почуття жалю або зверхності, тим паче нехтувати дитиною – ваше обличчя і жести вас видають.
- Дитина-інвалід має своє психологічне життя:
– потрібно коректно увійти у внутрішній світ дитини;
– треба м’яко зацікавити дитину у грі або іграшці, завданні;
– варто використовувати дидактичні ігри, роздатковий матеріал, мозаїку, конструктор та інше;
– у процесі гри доцільно включати елементи корекції порушень мовлення;
– дитина-інвалід піддається впливу страхів більше, ніж здорова:
– варто повсякчас підбадьорювати дитину;
– слова «не вмієш», «злякався», «у тебе не вийде» потрібно виключити з розмови;
– варто постійно тримати дитину у полі зору, стежити за її реакціями: напруженість, стереотипні рухи, невдоволені репліки мають бути поміченими;
– слід бути насторожі, якщо дитина голосно сміється, співає, залишаючись напруженою;
– іноді можуть виявлятися сексуальні нахили дитини.
Для того щоб корекційна спрямованість навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку дала позитивні результати, вчитель повинен знати наскільки вона ефективна, тобто користовуватися такими критеріями, як:
– якісне і кількісне полегшення структури дефекту;
– виправлення недоліків і перехід до скоригованої вади, до позитивних можливостей дитини;
– підвищення рівня актуального розвитку і, як наслідок, збільшення зони найближчого розвитку;
– свідоме користування дітьми набутим досвідом;
– накопичення і позитивна зміна властивостей особистості.
Користуючись цими критеріями, вчитель може зробити висновок щодо правильності та якості корекційної роботи. Висвітлювати їх можна у індивідуальних картках розвитку через певні проміжки часу. Підставою для цього стануть результати роботи дефектолога, психолога, логопеда.
Дидактичними показниками при цьому виступатиме традиційна оцінка знань, умінь і навичок.
Поради вчителям загальноосвітньої школи для успішної роботи з дітьми, які мають особливості психофізичного розвитку
Учитель повинен оволодіти необхідними знаннями та навичками:
– ознайомитись із анамнезом, мати уявлення про основні види порушень психофізичного розвитку дитини;
– вивчити стан уваги, стомлюваності, темп роботи кожної дитини;
– враховувати стан слуху, зору, особливості моторики та загального фізичного розвитку учня;
– бути добре знайомим з приладами, які використовують учні з порушенням зору і слуху,
перевіряти придатність слухових апаратів, стежити за чистотою окулярів.
– навчитися визначати, оцінювати і створювати навчальне середовище для дітей з різними потребами;
– вивчити основні принципи роботи в команді;
– навчитися спостерігати за дітьми та оцінювати їх розвиток під час занять;
– закінчувати заняття, коли діти втомилися чи відволікаються;
– вміти складати плани індивідуальної роботи, оволодівати спеціальними методиками відповідно до специфічних потреб дітей;
– створювати оптимальні умови для спілкування, сприяти налагодженню дружніх стосунків між дітьми;
– формувати у дітей досвід стосунків у соціумі, навичок адаптації до соціального середовища;
– ставитися з повагою до дітей та їх батьків.
Корекційна робота з учнями з порушенням слуху (туговухі)
Загальноосвітній навчальний заклад, приймаючи дитину з порушеним слухом, повинен бути готовий розділити відповідальність за долю, навчання й виховання дитини з його батьками, з фахівцями, що рекомендували для нього інклюзивне навчання, з вчителем-дефектологом, який здійснює корекційну допомогу.
Рекомендації вчителю, в класі якого є слабочуюча (туговуха) дитина:
– індивідуальне планування щодо засвоєння тих тем, які викликають утруднення в оволодінні навчальним матеріалом;
– не повертатися спиною до слабочуючого учня під час усних пояснень;
– контролювати розуміння дитиною завдань, інструкцій, питань учителя та відповідей учня;
– залучати батьків до закріплення нового матеріалу в домашніх умовах;
– у корекційній роботі максимально використовувати випереджувальний метод навчання;
– частіше заохочувати за вірні відповіді;
– пам’ятати, що такий учень повинен сидіти за першою партою перед столом учителя для слухо-зорового сприйняття мовного матеріалу;
– вимагати від батьків постійного носіння дитиною слухового апарата.
Для підготовки дітей загальноосвітнього класу до спільного навчання з дітьми, які мають порушення слуху (туговухими) рекомендується наступне:
- Бесіди з дітьми й батьками про незвичайність нового учня (нових) учнів.
- Організація спільних ігор під час перерв і після уроків.
- Організація спільної діяльності на уроці, після уроків.
- Організація взаємодопомоги чуючих слабочуючим.
- Частіше заохочування слабочуючих за позитивні вчинки, види діяльності.
- Відмова від покарань слабочуючих дітей, зауважень у некоректній формі.
У процесі навчання дитини педагогічний колектив класу разом з психологом, дефектологом, логопедом проводять діагностику утруднень у навчанні за базовими предметами з наступним обговоренням результатів. Всі дані про дитину і її успіхи та невдачі у навчанні заносяться у діагностичну карту.
- Програмно-методичне забезпечення корекційно-розвиткових занять
Організація корекційно-розвиткових занять відбувається відповідно до наказу на початку навчального року про організацію корекційно-розвиткових годин в інклюзивному класі (з конкретними учнями окремо)
Зміст корекційних занять спрямований на вирішення специфічних завдань, зумовлених особливостями психофізичного розвитку учнів, і реалізується через групові та індивідуальні заняття.
Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ ст.»), концепції мовної освіти передбачають формування мовної особистості, що володіє даром слова – усного і писемного, уміння вільно, комунікативно виправдано користуватися мовними засобами під час сприйняття, створення висловлювань у різних сферах, формах, стилях і жанрах мовлення, тобто забезпечення її всебічної мовленнєвої компетенції.