Школа мудрості

Сценарій свята «Школа Мудрості»

1 ВЕДУЧИЙ: Доброго дня!
2 ВЕДУЧИЙ: Вітаємо вас (разом) у школі мудрості!
1 ВЕДУЧИЙ: Хтось, може, розчаровано зітхне: мало нам школи, уроків, а тут знов – те саме.
2 ВЕДУЧИЙ: Але наша школа незвичайна. Вона вчить не предметам, а життю. А які твори найпростіше розповідають про життя і при цьому вчать мудрості?
1 ВЕДУЧИЙ: Звісно, це притчі.
2 ВЕДУЧИЙ: Так, притчі. Адже притча – це коротка оповідь, що несе в собі повчання.
1 ВЕДУЧИЙ: Усі сучасні автори, які складають притчі, спираються на досвід Біблії, оскільки саме там ми можемо знайти приклади наймудріших притч. Недарма Ісус, навчаючи учнів, розповідав їм притчі й тут же тлумачив їх.
2 ВЕДУЧИЙ: Ви можете побачити в залі плакати з притчами з Нового Заповіту, які зробили учні 6-х класів.
1 ВЕДУЧИЙ: А хто схоче, може на основі цих плакатів спробувати після вистави розгадати кросворд та отримати приз.
2 ВЕДУЧИЙ: Але повернемося до нашої школи мудрості. У ній також є уроки, є й перерви.
1 ВЕДУЧИЙ: Усі уроки тут побудовані на основі сучасних притч про життя.
2 ВЕДУЧИЙ: А ось і дзвінок на урок. Отже, запрошуємо на перший урок-притчу:

«Притча про життя»
Дзвінок, учні виходять на сцену, сідають за парти
Учитель з’являється з півлітровою пустою банкою в руці. На столі або під столом мають бути заготовлені така само банка, заповнена великим камінням (можна кульки), стакан з горохом, стакан із сіллю, стакан із водою).
УЧИТЕЛЬ. Сьогодні я хотіла б поговорити з вами про життя, але досить незвичайним способом. Що ви думаєте про цю банку?
1 УЧЕНЬ. Що вона скляна.
УЧИТЕЛЬ: Так, а ще?
2 УЧЕНЬ: Що вона пуста.
УЧИТЕЛЬ: Абсолютно правильно (дістає з-під стола таку саме банку, заповнену великим камінням (кульками)) – Ну, а що ви можете сказати про цю банку?
3 УЧЕНЬ: А ця банка повна!
УЧИТЕЛЬ: Кажете, повна?А якщо я ось так зроблю?(виймає пакет з горохом і засипає в банку. Можна коментувати свої дії.).
2 УЧЕНЬ: Ось тепер вона повна.
УЧИТЕЛЬ: Ви так думаєте…?(виймає сіль та засипає в банку.)- Як бачите, ще дещо поміщається. (Підіймає банку) Ну і….?
3 УЧЕНЬ: Ну так, тепер-то банка точно повна!
(Учитель бере воду й заливає в банку) – Бачите, ось тепер тільки банка повна!
1 УЧЕНЬ: І що все це означає?
2 УЧЕНЬ: Так, і яке це має відношення до життя?
Учитель: Давайте я почну пояснювати, яке це має відношення до нашого життя, а ви спробуєте продовжити, згода?
3 УЧЕНЬ: Так!
Учитель: Тож дивіться. Уявімо, що банка – це наше життя, камені – це найважливіші речі в нашому житті, це наша сім`я – батьки, брати, сестри, друзі – все те, що має для нас величезне значення. Ви з самого початку сказали, що банка повна – так і нам інколи здається, нічого, крім сім`ї, найближчих друзів нам не треба, але виявляється, що банка не була повною. Далі я засипав горох. Як ви думаєте, що він означає?
3 УЧЕНЬ: Ну, горох набагато менший за камені, тобто це можуть бути речі, які менше для нас значать, але вони біля нас усюди.
УЧИТЕЛЬ: Правильно. І що це може означати?
2 УЧЕНЬ: Люди, які нас оточують, але не так впливають на наше життя.
1 УЧЕНЬ: Якісь матеріальні речі, без яких ми не можемо існувати.
УЧИТЕЛЬ: Так. Ну а сіль?
1 УЧЕНЬ: Можливо, все найдрібніше у нашому житті
2 УЧЕНЬ: Так, якісь дрібні проблеми, які постійно виникають.
УЧИТЕЛЬ: Правильно. А тепер зверніть увагу: якби я одразу засипав сіль, все інше можна було б положити в банку?
3 УЧЕНЬ: Ні, звісно.
УЧИТЕЛЬ: Отже, що це може означати?
2 УЧЕНЬ: Що якщо ми в житті починаємо на перше місце ставити дрібне, то для головного місця не залишиться.
1 УЧЕНЬ: Або якщо думати про проблеми, то вони заповнять все наше життя.
УЧИТЕЛЬ: Молодці.
2 УЧЕНЬ: Але що тоді означає вода, адже без неї, як виявилося, банка не була повною?
УЧИТЕЛЬ: Слушне питання! Вода – це Слово Боже, Бог. Якщо ви не заповнюєте життя водою, тобто Богом, то ваше життя ніколи не буде повноцінним. І зверніть увагу на ще одну деталь (підіймає банку, трохи збовтує, сіль розчиняється) Що відбулося?
3 УЧЕНЬ: Сіль розчинилася.
УЧИТЕЛЬ: Правильно, тобто якщо ви з Богом, то Він допомагає розв’язувати ваші проблеми. Отже, що ви зрозуміли з нашого наочного уроку?
3 УЧЕНЬ: Що Головне в житті – Бог, Він робить твоє життя дійсно повним, допомагає розв’язувати твої проблеми
2 УЧЕНЬ: Що сім`я займає найважливіше місце у нашому житті
1 УЧЕНЬ: Що ніколи не можна на перше місце ставити дрібниці, бо тоді найважливішому не залишиться місця.
УЧИТЕЛЬ: Дякую. Ви зробили дуже цікаві висновки – і це все, зверніть увагу, – зі звичайного експерименту з банкою та природними матеріалами!
1 УЧЕНЬ: А ми недавно прочитали одну притчу, яка розповідає, як важливо не здаватися в цьому житті!
УЧИТЕЛЬ: Дуже цікаво. А можете розповісти?
1 УЧЕНЬ: Одного разу осел фермера провалився в колодязь. Він страшно закричав, закликаючи на допомогу. Прибіг фермер і схопився за голову: “Як же його звідти витягнути?” Тоді господар ослика розсудив так: “Осел мій – старий. Йому вже недовго залишилося. Я все одно збирався придбати нового молодого осла. А колодязь, все одно – майже висохлий. Я давно збирався його закопати та вирити новий колодязь в іншому місці. Так чому б не зробити це зараз? Заодно й ослика закопаю, щоб не було чути запаху розкладання “.

2 УЧЕНЬ: Він запросив всіх своїх сусідів допомогти йому закопати колодязь. Всі дружно взялися за лопати й почали закидати землю в колодязь. Осел відразу ж зрозумів, до чого йде справа, і почав видавати страшний вереск. І раптом, на загальний подив, він притих.
3 УЧЕНЬ: Після декількох кидків землі фермер вирішив подивитися, що там внизу. Він був здивований від того, що він побачив там. Кожен шматок землі, що падав на його спину, ослик струшував і приминав ногами. Дуже скоро, на превеликий подив, ослик показався нагорі – і вистрибнув з колодязя!
УЧИТЕЛЬ: Цікава притча. А як ви зрозуміли її?
1 УЧЕНЬ: У житті буде зустрічатися багато усякого бруду, і щоразу життя буде посилати нам все нову й нову порцію. Всякий раз, коли впаде грудка землі, треба струсити її та підійматися наверх – і тільки так ти зможеш вибратися з колодязя.
2 УЧЕНЬ: А я думаю, що кожна з проблем у житті – це як камінь для переходу на струмку, тобто, щоб перейти на інший берег струмка, треба підкласти камінь, ступити на нього – тоді спокійно перейдеш.
3 УЧЕНЬ: Так. Адже якщо не зупинятися і не здаватися, то можна вибратися з будь-якого найглибшого колодязя.
УЧИТЕЛЬ. Молодці. Отже, струсіть проблеми й підіймайтеся наверх. А щоб бути щасливим, запам’ятайте п’ять простих правил: (дає плакати, 1-й озвучує сам)
1. Звільни своє серце від ненависті – прости.
2. Звільни своє серце від хвилювань – більшість з них не збуваються.
3. Веди просте життя й цінуй те, що маєш.
4. Віддавай більше. Чекай менше.
(Дзвінок)
УЧИТЕЛЬ: Що ж, можете йти на перерву. (Усі йдуть, виходять ведучі).
1 ВЕДУЧИЙ: А зараз ми пропонуємо поспостерігати за учнями на перерві та послухати, які радощі вони цінують (слайд: Сценка «Радощі»).

РАДОЩІ
(Виходять, сідають вільно, як на перерві):
1 УЧЕНИЦЯ: У мене нова сукня, дивіться який гарна!
(крутиться, показує свою нову сукню).
2 УЧЕНИЦЯ: У мене також! А ще новий мобільник! Дивіться, який класний!
4 УЧЕНИЦЯ: І в мене нова сукня, подивіться, правда, здорово? А ще нові сережки (демонструє).
3 УЧЕНЬ: Подумаєш, радощі! У мене ось вудочка є. Скільки хочеш риби наловлю. А що там сукні якісь? Пару разів одягнете, – і все, мода пройшла.
1 УЧЕНИЦЯ: А в Сашка навіть ніякої, хоча б маленької, радості нема, сидить і мовчить.
5 УЧЕНЬ: Ні, є, я квіти бачив.
2 УЧЕНИЦЯ: Які квіти?
3 УЧЕНЬ: Де?
5 УЧЕНЬ: У лісі бачив, на галявинці, коли заблукав. Уже вечір, навколо темно. А квіти стоять білі й ніби світяться.
(усі знизують плечима, переглядаються).
4 УЧЕНИЦЯ: Хіба ж мало в лісі квітів? Теж мені – радість знайшов!
5 УЧЕНЬ: А ще я одного разу взимку дахи бачив.
(усі сміються).
1 УЧЕНИЦЯ: Отакої, значить, улітку ти дахи не бачиш?
5 УЧЕНЬ: Бачу. Тільки взимку на дахах був сніг, і сонце світило. З одного боку дах синій, а з другого – рожевий. І весь блищить.
3 УЧЕНЬ: Теж мені, нібито ми сніг на дахах не бачили. А те, що він був синій та рожевий, це ти вигадав.
4 УЧЕНИЦЯ: Та він просто так, він навмисно – розігрує нас!
2 УЧЕНИЦЯ: Може, у тебе ще якість радощі є?
5 УЧЕНЬ: Є, ще я бачив сріблястих рибок.
3 УЧЕНЬ: Ух ти, де?
4 УЧЕНИЦЯ: Справжніх, сріблястих? (підскочила). – У ставку? В річці?
5 УЧЕНЬ: У калюжі.
(всі аж валяться від сміху)
3 УЧЕНЬ: Я так і знав. Він же все навмисно!
5 УЧЕНЬ: Ні, не навмисно, після дощу під яблунею була калюжа. Блакитна. А в неї сонце світило. І вітер був. Вода тремтіла, і в ній нібито сріблясті рибки гралися.
3 УЧЕНЬ: От базіка, ніякої у нього радості нема, так він і придумує (іронічно сміється).
2 УЧЕНИЦЯ: (замислено) А знаєте, може, в нього цих радощів трохи більше, ніж у нас. Адже він їх де хочеш знайде…
УЧИТЕЛЬКА: (виходить). Випадково почула вашу розмову. Молодці, що все зрозуміли. Адже все найоригінальніше, що оточує нас, створено саме такими людьми – які уміють бачити красу й радість у тому, що нас оточує. (лунає дзвінок) Ну, а тепер – на урок! (всі розходяться, учасники сценки підіймаються на сцену)
(Слайд: «Сценка «Усі ми олівці»)
Сценка «Усі ми олівці»
1 УЧЕНЬ. Подивіться, а я намалювала, що ви нам задали!(показує вчителю альбом)
2 УЧЕНЬ. Я також! Дивіться, як гарно вийшло!
УЧИТЕЛЬ (не піднімаючи голови пише щось олівцем) Мо-ло-дці.
3 УЧЕНЬ. А що ви пишете? Ви про нас пишете?
УЧИТЕЛЬ. Ви вгадали, я пишу про вас. Однак важливіше не те, що я пишу, але те, чим пишу. Ви знаєте, я хотіла б, щоб ви, коли станете дорослими, стали такими, як …цей олівець (показує олівець)
1 УЧЕНЬ. Але ж він такий самий, як і всі олівці? Я не хочу бути таким, як і всі!
УЧИТЕЛЬ. Все залежить від того, як дивитися на речі. Цей олівець має принаймні п’ять якостей, які необхідні кожній людині, якщо вона хоче прожити життя в мирі зо всім світом.
2 УЧЕНЬ. Ого! Це вже цікаво! І що ж це за якості?
УЧИТЕЛЬ. А ви самі, може, маєте якісь припущення?
3 УЧЕНЬ. Щось нічого не приходить в голову. Може, Ви якось натякніть…
УЧЕНЬ. Добре. Я почну, а далі ви спробуєте самі. Скажіть, будь ласка, олівець сам по собі писати може? (учні мотають головами) То-то й воно. Його бере рука і веде його.
1 УЧЕНЬ. Ну то й що?
УЧИТЕЛЬ. А те, що ти можеш бути генієм, але ніколи не повинен забувати про існування  руки, що керує. Ми називаємо цю руку Богом, а деякі – Вищою силою. Довіряйте цій силі та вчіться відчувати її.

4 УЧЕНЬ. Мені здається, я ще дещо зрозумів. Дивіться, щоб писати, треба час від часу заточувати олівець. Думаю, для нього це трохи неприємно, навіть боляче, але ж після того олівець пише тонше.
3 УЧЕНЬ. І що це значить?
2 УЧЕНЬ. Те, що в житті не завжди буде все добре, інколи навіть боляче, але треба пам’ятати, що біль нас облагороджує, виводить на новий рівень.
5 УЧЕНЬ. А я також придумав. Адже якщо користуватися олівцем, то завжди можна стерти ластиком те, що неправильно написав або намалював. Тобто треба пам’ятати, що в житті можуть бути помилки, але виправляти себе – це не завжди погано.
УЧИТЕЛЬ. Правильно. Часто це єдиний спосіб утриматися на правильному шляху. Ну, а ще які ідеї?
1 УЧЕНЬ. А ще, подивіться, в олівця головне не дерево, з якого він зроблений, і не форма, а графіт, який знаходиться всередині.
УЧИТЕЛЬ. Молодець. Тому дуже важливо найперше думати про те, що відбувається у тебе всередині й бути твердим у своїх переконаннях. Отже, це чотири. А п’яте що?
(Учні переглядаються, знизують плечима. УЧЕНЬ бере олівець, папір і починає проводити лінію на листі. Учні схоплюються, тягнуть руки).
2 УЧЕНЬ. Олівець лишає за собою слід!
3 УЧЕНЬ Точно, так само й ми після себе в житті лишаємо сліди!
1 УЧЕНЬ. Так, і тому ми маємо обдумувати кожний свій крок.
УЧИТЕЛЬ. Ось тепер ви справжні молодці. Ви самі зробили всі висновки й тепер, думаю, зрозуміли, що в житті з найпростішого, найзвичайнісінького (такого, як цей олівець) можна зробити дуже цікаві, мудрі спостереження. (Дзвінок)

ВЕДУЧИЙ 2. А на перерві запрошуємо вас подивитися східний танок у виконанні учениці 7 б класу Наталії Ткачук
Слайд: «Східний танок»
Танок
Ведучий 2. На наступний урок ми запрошуємо  учнів 7 класу. І вони будуть говорити про прощення. Отже, притча
«Картопля та вміння прощати» (Слайд)

УЧИТЕЛЬ: Доброго дня, давайте не будемо гаяти часу. Що вам було задано додому?
1 УЧЕНЬ: Ми мали провести експеримент з картоплею.
УЧИТЕЛЬ: Який саме?
2 УЧЕНЬ: Ми мали написати на картоплинах імена тих, хто нас образив і кого ми не вибачили, покласти їх у пластиковий мішок і та носити всюди тиждень із собою.
УЧИТЕЛЬ: І як, виконали завдання?
1 УЧЕНЬ: Аякже!
2 УЧЕНЬ: Звісно!
УЧИТЕЛЬ: І де ж ваші пакети?
(Учні виставляють свої пакети, вони різного розміру)
УЧИТЕЛЬ: Молодці! Ого, ми бачимо, що в кожного різна величина пакетів. Від чого це залежало?
3 УЧЕНЬ: Від того, скільки накопичилося образ!
УЧИТЕЛЬ: Так, і я бачу, що в декого пакет вийшов досить величеньким! І ви носили їх цілий тиждень з собою?
3 УЧЕНЬ: Носили, звісно!
УЧИТЕЛЬ: А можете поділитися своїми враженнями?
4 УЧЕНЬ: О, це був суцільний кошмар! Мало нам свого портфеля з підручниками, та ще й цей пакет (Підіймає)
1 УЧЕНЬ: А вдома прийшлося ставити його на стіл, коли їси, коли робиш домашнє завдання…
2 УЧЕНЬ: У школі – на парті, а він заважає, в їдальні також! Дуже незручно! Навіщо ви задали таке завдання?
УЧИТЕЛЬ: А ви як думаєте?
4 УЧЕНЬ: На мою думку, щоб ми зрозуміли, що саме такий тягар образ ми постійно носимо з собою.
2 УЧЕНЬ: Так, ми ж постійно думаємо про це, переживаємо, не можемо забути, а іноді навіть починаємо хворіти через це.
1 УЧЕНЬ: Так, а коли зустрічаємося з тим, кого не вибачили, стає дуже прикро й соромно.
4 УЧЕНЬ: А я коли зустрічався з тим, кого не вибачив, то мені здавалося, що пакет ставав все важчим і важчим.
УЧИТЕЛЬ: Спробуйте тепер відкрити пакети й понюхати картоплю.
3 УЧЕНЬ: Фу, який запашок!
1 УЧЕНЬ: Справді, дуже смердить!
3 УЧЕНЬ: Жах! А я-то думав, чого це люди в магазині так жахаються від мене!
УЧИТЕЛЬ: Так, оце і є яскравим прикладом тої ціни, яку ми платимо за те, що зберігаємо в собі біль та негативні емоції. Надто часто ми думаємо, що прощення – це подарунок іншій людині. Треба зрозуміти, що, найголовніше, це – величезний подарунок самому собі
2 УЧЕНЬ: Н-да, якщо я знову на когось ображуся, то одразу згадаю цей пакет.
4 УЧЕНЬ: Так, і тепер, якщо хтось образиться, будемо питати один одного: «Хіба твій пакет недостатньо важкий?»
УЧИТЕЛЬ: Отже, які ж висновки для себе ви зробили?
4 УЧЕНЬ: Що цю картоплю я точно їсти не буду (всі сміються)
УЧИТЕЛЬ: А якщо серйозно?
2 УЧЕНЬ: Що не можна носити з собою цей вантаж образ.
3 УЧЕНЬ: Що треба образу намагатися простити людину чи, принаймні, не думати про це.
УЧИТЕЛЬ: Правильно, тому ключовим віршем нашого уроку будуть такі слова (написані всі слова окремо, кожен УЧЕНЬ підіймає одне слово – хором читають «Простіть – і проститься вам!»)
(Дзвінок)

ВЕДУЧИЙ 1. І знову танок, але вже сучасний – у виконанні учнів 6-х класів. А далі – флешмоб!
Слайд : Танок 6-б, а
ВЕДУЧИЙ 2 А зараз учні 5 б класу спробують представити рецепт того, як треба розв’язувати проблеми, які виникають у житті.
ВЕДУЧИЙ 1 (оголошує) Притча «Склянка води»
(учні заходять, сідають за парти).
УЧИТЕЛЬ: Доброго дня, сьогодні ми поговоримо про те, як розв’язувати проблеми, які виникають в житті (бере стакан з водою, підіймає його). Як ви думаєте, яка вага цієї склянки?
1 УЧЕНЬ: Десь, мабуть, грам 200.
2 УЧЕНЬ: Ні, думаю – 300.
3 УЧЕНЬ: А споримо – всі 400!
УЧИТЕЛЬ: Що ж, точно цього не дізнатися, доки не зважити. А втім – зараз це не важливо. Моє питання таке: Що буде, якщо я буду тримати ось так склянку декілька хвилин?
2 УЧЕНЬ: В принципі, нічого не буде…
УЧИТЕЛЬ: Так, реально нічого поганого не станеться. А якщо я буду тримати склянку в руці, наприклад, зо дві години?
1 УЧЕНЬ: Рука почне боліти!
УЧИТЕЛЬ: А якщо цілий день?
3 УЧЕНЬ: Рука заніміє, будете мати проблеми із м’язами.
2 УЧЕНЬ: А може, й операцію прийдеться робити!
УЧИТЕЛЬ: А вага склянки зміниться від того, що я її буду цілий день тримати?
1 УЧЕНЬ: Ні!
УЧИТЕЛЬ: А що треба зробити, щоб рука не боліла?
2 УЧЕНЬ: (весело) А ви поставте склянку знову на стіл!
УЧИТЕЛЬ: Точно! Саме так відбувається з життєвими труднощами. Думайте про проблему декілька хвилин – і вона опиниться поруч. Подумайте про неї декілька годин – і вона затягне вас. А якщо будете думати про неї цілий день – вона паралізує вас. Можна думати про проблеми, але ні до чого хорошого це не призведе. «Вага» проблеми від цього не зменшиться.
1 УЧЕНЬ: В принципі, це дійсно так. Коли думаєш про проблему, починаєш дратуватися, панікувати, але ж від цього вона не зникне.
2 УЧЕНЬ: А що ж робити?
УЧИТЕЛЬ: Справитися з проблемою може тільки дія. Розв’яжіть проблему – або відкладіть в сторону. Відкладіть. Нема сенсу носитися з важким камінням на душі, яке паралізує вас.
3 УЧЕНЬ: Ну так, якщо про проблему весь час думаєш, вона від цього не вирішується, а сам собі таких страхіть навигадуєш, що й спати не зможеш.
1 УЧЕНЬ: Правильно, адже написано в притчах у Біблії: «Пригноблений дух сушить кості», тобто від цього й захворіти можна!
УЧИТЕЛЬ: Отже, що ви зрозуміли сьогодні?
2 УЧЕНЬ: Що проблеми треба вирішувати дією, а не думанням про неї!
УЧИТЕЛЬ: Молодці!
УЧНІ: (разом) Ми – молодці!
УЧЕНЬ 3. А можна мені випити цю воду? (випиває воду – сміючись) Тепер у мене не буде проблем!
(Дзвінок)
ВЕДУЧИЙ 1: Ми з вами почули, що проблеми треба вирішувати дією.
ВЕДУЧИЙ 2: У нас в країні є проблема – йде антитерористична операція на сході.
ВЕДУЧИЙ 1: Ви знаєте, що в школі проводився конкурс малюнків для бійців АТО (Оголошуються результати, вручення призів).
ВЕДУЧИЙ. І на завершення запрошуємо всіх учасників на сцену для фінальної пісні Ірини Федишин «Прошу в неба й землі», адже словом і піснею ми також можемо боротися за мир!
Пісня І. Федишин «Прошу в неба й землі»
Кулі летять, небо чорним стає.
Ми, або нас, брат – прикриєш мене.
Війна, як війна, нещадна така.
Скільки сердець, забирає вона.

Приспів:
Прошу в неба й землі не беріть їх собі!
Не беріть, не беріть їх собі.
Прошу в неба й землі залишіть їх сім’ї!
Боже, дай сили Їм в боротьбі.

Мамо не плач, заростуть окопи травою.
Стане зеленою чорна земля.
І загояться рани від болю.
І єдиною стане, країна моя.
Приспів:
Прошу в неба й землі не беріть їх собі!
Не беріть, не беріть їх собі.
Прошу в неба й землі залишіть їх сім’ї!
Боже, дай сили Їм в боротьбі.

Мамо не плач, заростуть окопи травою.
Загояться рани від болю.
Заколоситься земля.
Стануть хмари сині.
І скажемо всі – “Слава Україні!”.

Приспів: 2 рази.