Пасха

                   

Сценарій святкування Великодня.

   Виходять Марійка та Сашко.

Марійка. Привіт.
САШКО. Привіт.
Марійка. Чого ти такий замислений ?
САШКО. Та так … Ти ось знаєш, що ми святкували тиждень тому?
Марійка. Ну, ніби знаю (невпевнено). А, ну звичайно ! Тож була Пасха.
САШКО. Ага, до нас заходили гості й казали. ” Христос воскрес!”, а їм усі відповідали : “Воістину воскрес!” До чого б це?
Марійка. я теж чула, що так усі один одного вітали.
САШКО. А ти знаєш, хто такий Христос і чому він воскрес?
Марійка. Ну, якщо чесно, то не знаю
САШКО. От і я теж. У кого б запитати?
Виходить тітка Олена
Марійка. Дивися, йде тітка Олена. Давай у неї запитаємо?
САШКО. Давай
Марійка. Тітко Олено, здрастуйте.
Сашко. Здрастуйте.
Тітка Олена. Здрастуй, Марійко, здрастуй, Сашко.
САШКО. А ви знаєте, що таке Великдень?
Тітка Олена. Ну, звичайно, знаю. А ви?
Марійка. (розгублено) А ми – ні …
САШКО. Тітонько Олено, розкажіть нам.
Марійка. Будь лааааска (благально.)
Тітка Олена. Добре, добре. Знаєте, давним-давно на землі жив Ісус Христос. Він був добрим, творив чудові справи, вчив людей правильним речам, але найголовніше – Він був Сином Бога.
САШКО. Бога?
Тітка Олена. Так, Він був сином Бога, Він прийшов на землю, щоб урятувати людей від їхніх гріхів. Багато хто став Його учнем, інші стали Йому заздрити, а потім і вбили Його.
Марійка. По-справжньому вбили?
Тітка Олена. Так, вони розіп’яли Його на хресті …
(Маша закриває очі руками і йойкає).
Тітка Олена. Це страшна історія, але саме завдяки Його жертві всі люди мають порятунок від своїх гріхів. Але ви не переживайте, історія Ісуса на цьому не закінчилася.
Марійка. А що було потім?
Тітка Олена. А ви б хотіли побачити все своїми очима?
САШКО. Ще б пак!
Марійка. Звичайно !
Тітка Олена. У мене є ідея: давайте я вас проведу в кімнату мудрості. Якщо зможете для себе з них зробити висновки – значить, гідні побувати в часі, коли все це сталося з Ісусом, якщо ні – що ж, повернетеся ні з чим… Згода?
Діти. Авжеж!
Тітка Олена. Тоді рушаймо! (відкривають завісу, на сцені нерухомо стоять усі учасники відповідно до сценок).
Марійка. Ух ти!!! А чому вони не рухаються?
Тітка Олена. Щоб вони ожили, треба оголосити їх. Ось вам список притч. Отже, спостерігайте та робіть висновки… (уходить).
САШКО. Перша притча називається…(дивиться в список)

Що таке щастя .. (муз Apocaliptica Faraway)
Учень 1. Що це в тебе в руці?
Учень 2. Щастя.
Учень 1. – Чому таке маленьке?
Учень 2. Воно тільки моє. Зате яке променисте та красиве.
Учень 1. – Так … Дивовижно !
Учень 2. Хочеш шматочок ?
Учень 1. – Напевно …
Учень 2. Давай долоньку. Я поділюся.
Учень 1. – Ой … воно таке тепле …
Учень 2. Подобається ?
Учень 1. Дуже … дякую !
Учень 2. Близьким людям ніколи за це не говорять спасибі.
Учень 1. Чому ?
Учень 2. Вони завжди все розуміють без слів. По очах.
Учень 1. А чужі?
Учень 2. Чужі говорять спасибі таким же чужим. Прийде час і ти зрозумієш .
Учень 1. Знаєш … мені набагато краще, коли щастя в руці …
Учень 2. Так завжди буває.
Учень 1. А якщо я з кимось поділюся ?
Учень 2. У тебе додасться твого.
Учень 1. Чому ?
Учень 2. Сам не знаю. Тільки потім воно стане ще теплішим.
Учень 1. А руки об нього обпекти можна ?
Учень 2. Руки обпалюють через заздрість. Щастям їх обпекти неможливо.
Учень 1. Знаєш … я знаю, з ким поділитися цим дивом.
Учень 2. Я радий цьому.
Учень 1. Тоді …
Учень 2. Авжеж, побачимося ще. Поділися ним. Адже так багатьом його не вистачає.

САШКО. Як приємно дивитися на таких людей!
Марійка. Яких – таких?
САШКО. Ну, які вміють ділитися.
Учні з притчі (підходять до Сашка). Хочеш – ми з тобою поділимося?
САШКО. Звісно. Я такий вдячний вам! (До Марійки) І мені здається, я також знаю, кому зможу це далі передати!
Марійка. Кому?
САШКО. А пам’ятаєш, що сказала тітка Олена? Ми маємо зрозуміти побачене та зробити з нього висновки.
Марійка. Точно, тобто цей кусочок щастя – це вміння ділитися з іншими?
САШКО. Авжеж!
Дивися, друга притча називається…(дивиться в список)

Притча про Надію (муз. з фільму «Професіонал»)
Голос за сценою. Горіли в кімнаті 4 свічки…
1 свічка. “Я СПОКІЙ. На жаль, люди не вміють мене берегти. Думаю, мені не залишається нічого іншого, як згаснути!” (згасає)
2 свічка. “Я ВІРА. На жаль, я нікому не потрібна. Люди не хочуть нічого слухати про мене, тому немає сенсу мені горіти далі “(згасає).
3 свічка. “Я ЛЮБОВ. У мене немає більше сил горіти далі. Люди не цінують мене й не розуміють. Вони ненавидять тих, хто їх любить найбільше – своїх близьких” (згасла).
Заходить дитина, бачить 3 згаслі свічки. Злякавшись, вона кричить:
Дитина. “Що ви робите ! ? Ви повинні горіти – адже я боюся темряви ! ”
(плаче)
4 свічка. “Не бійся і не плач! Поки я горю, завжди можна запалити й інші три свічки.
Дитина. А ти хто?
4 свічка. Я – НАДІЯ.
(запалює інші свічки, уходять. Виходять Сашко та Марійка)
Марійка. Я зрозуміла! Друге, що нам треба взяти з собою, – надію.
Сашко. Так. А зараз має бути….

Притча про Любов (муз Apocaliptica Conclusion)
Ведучий. Давно, дуже давно був острів, на якому жили всі людські почуття. Радість, Смуток, Забезпеченість, Гордість, … і поряд з іншими Почуттями жила Любов. (Коли ведучий називає почуття, учні, які грають їх, роблять крок вперед)
В один не дуже прекрасний день до Почуттів дійшли чутки про те, що скоро їх острів потоне. Тому всі приготували свої човни (учні беруть з підлоги намальовані човни)і залишили острів (розходяться в різні сторони, лишається тільки Любов). Тільки Любов чекала до останньої миті. І коли острів почав тонути, Любов стала просити про допомогу.
Повз неї пропливла Забезпеченість на своєму дорогому кораблі.
Любов. Забезпеченість, не могла б ти взяти мене з собою? »
Забезпеченість. Ні, я не можу. Мій човен сповнений золота і срібла. Для тебе тут місця немає.
Ведучий. Потім Любов запитала Гордість, яка пропливала повз на дивовижному човні.
Любов Гордість, я дуже тебе прошу, можливо, ти могла б взяти мене з собою? »
Гордість. Любове, я не можу тебе взяти. Тут все так ідеально, а ти можеш тільки зіпсувати мій човен.
Любов. Милий Суме, благаю, візьми мене з собою.
Сум. О Любове, Я такий сумний, що повинен залишатися один.
Ведучий. Пропливала повз Любові й Радість, але вона була так задоволена, що навіть і не чула, коли Любов кликала її.
Вічність. Підійди, Любове, я візьму тебе з собою (забирає до свого човна)
Любов. Я так вдячна і щаслива, що ти взяла мене з собою! (виходить) Дякую ще раз!
Любов. (навздогін) Я ж навіть забула запитати ім’я свого рятівника! Я залишилася в боргу перед нею, (Говорить до Пізнання).
Любов. Скажи, Пізнання, хто допоміг мені ?
Пізнання. Це був Час.
Любов. Час? Чому же він допоміг мені?
Пізнання. Тільки Час розуміє, якою важливою є Любов у житті.
Виходять всі. Бережіть Любов у своєму житті! (уходять).

Марійка. Дивися, наступна притча – про серце.
Ведучий. хлопець стояв на площі посеред міста і з гордістю хвалився найпрекраснішим серцем в окрузі.
Хлопець. Подивіться, яке в мене бездоганне серце! Воно дійсно ідеальне – ні вм’ятинки, ні подряпини.
1 перехожий. Дійсно, це найпрекрасніше серце, яке я коли-небудь бачила.
2 перехожий. Так, я абсолютно згодна, воно прекрасне!
Ведучий. Хлопець був дуже цим гордий і просто сяяв від щастя.
Старий. Твоє серце по красі і близько не стояло поряд із моїм! (виймає й показує серце, пом’яте, все в шрамах, в деяких місцях шматки серця вийняті і на їх місцях були вставлені інші, які зовсім не підходили, деякі краї серця рвані, в деяких місцях не вистачає шматочків).
1 перехожий. – Як ти міг сказати, що твоє серце красивіше? Дивися, яке воно все пошматоване!
Хлопець. глянув на серце старого і засміявся.
Ти можливо жартуєш, старий! Порівняй своє серце з моїм ! Моє ідеальне! А твоє ! Твоє – мішанина шрамів і сліз!
Старий. Так, твоє серце виглядає ідеально, але я б ніколи не погодився обмінятися нашими серцями. Дивися ! Кожен шрам на моєму серці – це людина, якій я віддав свою любов – я виривав шматок мого серця і віддавав цій людині. І вона часто натомість віддавала мені свою любов – свій шматок серця, яке заповнювало порожнечі в моєму. Але оскільки шматочки різних сердець точно не підходять один до одного, тому в мене в серці є рвані краї, які я бережу, бо вони нагадують мені про любов, якою ми ділилися.
Іноді я віддавав шматки мого серця, але інші люди не повертали мені свої – тому ви можете бачити порожні діри в серці – коли ти віддаєш свою любов не завжди є гарантії на взаємність. І хоч ці діри приносять біль, вони мені нагадують про любов, якою я ділився, і я сподіваюся, що в один прекрасний день ці шматочки серця до мене повернуться.
Тепер ти бачиш, що означає справжня краса ?
Хлопець. Так, старий, я зрозумів тебе! Тому я хочу подарувати тобі ось це! (підійшов до старого, дістав своє серце і відірвав від нього шматок, протягнув частину свого серця старому. Старий узяв його подарунок і вставив у своє серце. Потім він у відповідь відірвав шматок від свого побитого серця і вставив його в діру, що утворилася в серці молодої людини. Шматок підійшов, але не ідеально, і деякі краї виступали, а деякі були рваними).
Хлопець. Подивися, моє серце вже не ідеальне, але красивіше, ніж воно було раніше, поки твоя любов не торкнулася його.
І вони, обнявшись, пішли по дорозі.
Ведучий. Допомагайте один одному, діліться, якщо бачите нужду,
Всі. і ваше серце буде прекрасним! (уходять)

САШКО. Притча про ворота
На середину сцени виходить мандрівник 1, закочує рукави і розбігається в сторону правих куліс, але плечем врізається в стіну. Від болю він закриває плече, але, трохи почекавши, здійснює ще одну спробу, намагаючись забратися на стіну. Після декількох невдалих спроб він без сили сідає на підлогу. Трохи відпочивши, він встає і в розпачі б’є ногою по стіні як по футбольному м’ячу. Тут німа сцена закінчується, і він починає волати від болю і стрибати на одній нозі. Після того, як біль вщухає, він сідає перед стіною і дивиться на неї. Повз проходить другий мандрівник.

Мандрівник 2. Добрий день.
Перший мандрівник киває.
Мандрівник 2. Далеко йдеш?
Перший мандрівник показує вперед.
Мандрівник 2. Так, там красиво. І саме тому я туди йду.
Перший мандрівник киває, обхоплюючи руками голову. Другий збирається йти, бачачи, що розмови не виходить.
Мандрівник 1. У тебе є мотузка ?
Мандрівник 2. Вибачте, не зрозумів.
Мандрівник 1. Мотузка є? Це просте запитання. «Чи є у тебе мотузка ? » Так чи ні?
Мандрівник 2. Ні!
Мандрівник 1. Ось так завжди. Добре, ну тоді, можливо, у тебе є кирка ?
Мандрівник 2. Кирка ?
Мандрівник 1. (встає і показує як виглядає кирка). Так, чи знаєш, така, напівкругла залізяка з гострими наконечниками, надіта на палицю. Нею зазвичай скелелази користуються.
Мандрівник 2. (в подиві). Ні, у мене немає кирки.
Мандрівник. Чудово.
Мандрівник 2. Прошу пробачення?
Мандрівник 1. А як щодо дриля ?
Мандрівник 2. Дриля ?
Мандрівник 1. Так, дриля. Не звичайного дриля, але такого великого, якими користуються робітники. Розумієш, що я маю на увазі?
(Починає показувати як працюють з великим промисловим дрилем).
Мандрівник 2. Ні, боюся, що я не ношу при собі таких інструментів. (Його тон змінюється на саркастичний). Хоча, почекайте хвилиночку. Може, він завалявся в гаманці, зараз подивлюся.
Мандрівник 1. Намагаєшся виглядати приколістом?
Мандрівник 2. Зовсім ні. Я просто шкодую, що не можу вам допомогти.
Мандрівник 1. (зітхає) Мені туди ніколи не добратися.
Мандрівник 2. Куди ніколи не дістатися?
Мандрівник. (вказуючи в сторону стіни). Он на те поле.
Мандрівник 2. (здивовано). Але чому ти не можеш потрапити на це поле?
Мандрівник 1. Ти цю стіну бачив?
Мандрівник 2. Стіну?
Мандрівник 1. Звичайно!
Мандрівник 2. Так, я бачу паркан, який оточує поле.
Мандрівник 1. Через нього неможливо перелізти. Я спробував – і подивися, що з цього вийшло (показує на свої синці та подряпини).
Мандрівник 2. Зрозуміло.
Мандрівник 1. Що за день! Ця стіна мене просто вб’є.
Мандрівник 2. (вказуючи уздовж стіни). А ти не пробував пройти через о-о-он ті ворота? (уходять)

Ведучі.
САШКО. Ті притчі я зрозумів, а от цю… (чеше потилицю)
Марійка. А я, здається, зрозуміла. до Бога один шлях. Ми врятовані не по ділах, а по благодаті. Спасіння – це дар від Бога.
САШКО. А! Дійсно, люди часто намагаються заслужити своїми справами спасіння, все набагато простіше – треба просто повірити.
Марійка. Дивися, лишилися тільки ось ті фігурки, і вони одягнені так, як одягалися в часи Ісуса.
Жінки.
Перша. Як це дивно. Ісус – помер, і все що у нас залишилося, це Його могила…
Друга. І ми тепер будемо іноді туди ходити.
Перша. Маріє, а хто нам зараз відкриємо могилу ?
Друга. Я не знаю, але ми що-небудь придумаємо. А ось ми і підійшли …
Перша. стій!
Друга. що сталося?
Перша. Дивися, труну відкрито!
Голос з-за куліс. Чого шукаєте живого серед мертвих ? Ісуса тут немає, Він воскрес.
Перша. Воскрес?!
Друга. Точно, Він же нам про це говорив!
Перша. Підемо, розповімо про це Його учням і Петру.
Уходять

САШКО. Ти це бачила? Так виявляється Ісус воскрес!
Марійка. Він живий!
САШКО. Цікаво, а що було далі? Чи повірили цій новині учні?
МАРІЙКА. Запитаємо у тітки Олени, що було далі
(заходить тітка Олена)
ТІТКА ОЛЕНА. Ну, як ви?
МАРІЙКА. Так виявляється, Він воскрес!
САШКО. Ось чому це свято називається воскресіння.
МАРІЙКА. А що було далі?
САШКО. Розкажіть нам
ТІТКА ОЛЕНА. Син Божий був катований, розіп’ятий на хресті, помер у страшних муках. І все це заради нас, людей, щоб ми мали життя вічне.
Христос своїм воскресінням відчинив нам двері Божого царства. Увійти в ті двері можна тільки повіривши в те, що Ісус дійсно пожертвував своїм життям заради кожного з нас.
І зараз, щоб бути достойними цієї жертви, ми повинні дотримуватися Божих заповідей, бути милосердним, покірним, любити всіх тих, хто живе поруч із нами. Ми повинні очистити наші душі і серця, щоб у них не залишилось місця для злоби, гордощів ненависті, презирства, а панувала тільки любов.
Виходять усі виконавці.

1 читець. Що може бути більше від любові,
Яку Господь усім нам подає,
Само пожертвеної і святої,
Що не зникає, не перестає?
2 читець. Що надала усьому існування,
Створила ангелів, тварин та світ,
Людей та проявляє піклування,
У видимому залишає слід.

3 читець. Що може бути більше від любові,
Що довго терпить і не мислить зла,
Не нарікає, помагає в горі,
Яка колись за нас на Хрест зійшла?

4 читець. Що не безчинствує, все покриває
Не заздрить і не в пошуках свого,
Все переносить, вірить, зазиває
Шукати Царство Боже, правди його.

5 читець. Душі випромінюють тепло,
Зло ж шматує їх і спопеляє.
Хочеться, щоб кривди не було…
Страшно, коли правди в нас немає.

6 читець. У серцях святині збережіть.
Люди!Я прошу вас і благаю.
За законом совісті живіть,
Вищого від нього я не знаю.

7 читець. Збережіть собори душ своїх!
Тільки це врятує Україну,
Тільки це врятує нас усіх.
Молимось за віру цю єдину.
2 читців. Христос воскрес!
Всі. Воістину воскрес! (3 рази)
(Завершальне слово керівника)

Використана література.
Тоні Бовер, книга «Заховані скарби».